чорний

«...воно таке чорне, що його ледве видно» - так описав /vantablack найчорнішу речовину в світі художник Аніш Капур після придбання ексклюзивних прав на її використання. Зі слів Капура можна зробити висновок, що чорнота ставить перед нами фундаментальне питання - він ставить під сумнів саму здатність бачити.Чорнота ставить під сумнів нашу довіру до видимого: вона проголошує стриманість і простоту, і в той же час має неоднозначний і заплутаний ефект, коли плоска поверхня опускається в глибину, яка приваблює погляд і породжує переживання.

Виставка Ігоря Яновича «Чорне», якою розпочинає свою діяльність Львівський арт-центр «Галерея Я», настільки особиста, що глядач може увійти в суб’єктивний простір автора та відчути його власні переживання,але в ньому є ще інші переживання, які ставлять ще ширше визначальне питання: що таке досвід споглядання, коли діє чорнота?
До рамок проєкту входить зріз особистої практики Яновича (у мальовничих циклах та етюдах якого головну роль відіграє чорний колір), а також різні твори художників XX та XXI століть. Чи не чорний квадрат на білому тлі починає найзгубнішу розмову про долю мистецтва? Геометричні чорні форми Казимира Малевича, квадрат, коло і хрест, уже згадуваний суперчорний Капура, «чорний живопис» Еда Рейнхардта, капела Марка Ротко, ритм, простір, фактура, жест у чорних роботах П’єра Сулажа, Франца Кляйна, Роберта Мазервелла, навіть трафаретні графіті Бенксі - через усі ці роботи розвивається багата історія кольору, яка торкається нашої суб’єктивності. Адже за рішеннями на користь чорноти у цьому рейтингу стоять дуже різні мотиви та зміст - сакральні, політичні, психоаналітичні.

Проте чорнота це ж не-колір, і в роботах художника він може свідчити про певну відмову від роботи з кольором. І саме ця якість чорноти важлива для Яновича, який зосереджується на обмеженій палітрі кольорів, щоб досягти точного тону. «Чорне» Яновича - це цикл про самостійну поведінку матерії (коли фарби течуть чи капають на полотно) у поєднанні з авторським жестом (коли чорні лінії нагадують каліграфічні форми чи створюють контрольовані, насичені - або навпаки: згасаючі - плями). Чорний колір у цих роботах не є найчорнішим, але він матеріалізує суб’єктивний простір, чутливий до вираження різноманітних інтенсивностей, у якому є місце для гострого жесту, очікування та спостереження за зміною матерії, капання, рельєфу та монохроматичних площин.Чорнота тут нічого не символізує. Це заохочує до проникливості та відзначає присутність.
Оскільки основним орієнтиром у творчості Яновича стала музика, відтоді й звучить його чорнота.

Борис Філоненко